Надійка Гербіш "Теплі історії до шоколаду"(цитати)

• Час, витрачений на хвилювання - завжди (і назавжди, безповоротно!) змарнований.
• Ти помічав, що, коли хворієш сам, понад усе хочеться, щоб твої найдорожчі були завжди здорові?
• Люблю, коли настає весна. Коли згадується лише хороше, мріється про світле, коли температура повітря така ж, як восени, але ти чомусь не кутаєшся у додатковий светр, а навпаки, скидаєш усе, що тепер зайве. Коли можна пити вранішню каву в саду, коли світла все більше, а дні все довші. Ну а ще люблю весну, бо з теплом у дні повертаються чарівні моменти: настає ніч, усі домашні поснули, а ти – в одній піжамі – прокрадаєшся з великим горнятком чаю в долонях на терасу і дивишся на зірки.
• Усміхайся частіше. Це надихає.
• З кожним світанком світ починає жити ніби заново, і в ті миті дуже важливо створити навколо себе багато нового щастя - думками, словами й усмішками.
• Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише незгоди і труднощі.
• Так, так, усі ми маємо свої маски, й різні люди розкривають нас по-іншому. Комусь ми загадуємо загадки, а комусь розповідаємо таємниці. Для когось ми завжди будемо тим, що ми для них робимо. Або що робимо не для них. Для когось - тим, кого (або що) любимо. Хтось пам'ятатиме не нас, а наш образ у втіленні якогось міста. Чи місця. Чи навіть музики. Маски бувають такими різними.
• ... в світі з нами трапляється дві речі: те, що робить нас щасливішими, й те, що робить нас сильнішими.